Як тримати астму під контролем

Що таке астма

Бронхіальна астма — це хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, при якому бронхи стають надто чутливими до різних подразників. У відповідь на контакт з алергенами, вірусними інфекціями, фізичним навантаженням чи іншими тригерами вони звужуються, що викликає утруднене дихання, кашель, свистячі хрипи та відчуття стиснення у грудях. Бронхіальна астма найчастіше має алергічну природу. Вона може проявлятися сезонно, наприклад під час цвітіння рослин, або турбувати протягом усього року — усе залежить від того, на який саме подразник реагує організм.

Астма — хронічне захворювання. Навіть якщо симптоми зникли на кілька років, це не означає, що хвороба минула назавжди. Вона може тривалий час перебувати у ремісії, але під впливом певних факторів знову проявитися. Саме тому бронхіальна астма потребує регулярного контролю та спостереження у пульмонолога.

Причини виникнення та фактори ризику астми

Бронхіальна астма розвивається під впливом певних факторів. Серед них:

• спадковість;
• особливості імунної системи;
• вплив навколишнього середовища;
• паління тютюну;
• забруднення повітря (вихлопні гази, промислові викиди);
• умови праці (регулярний контакт із хімічними речовинами, парами, газами, пилом, виробничими аерозолями або іншими подразниками дихальних шляхів);
• часті респіраторні інфекції.

У багатьох випадках астма має алергічну природу, тому симптоми можуть з’являтися після контакту з пилком рослин, домашнім пилом, хутром тварин, пліснявою або іншими алергенами.

Основні симптоми бронхіальної астми

Прояви бронхіальної астми можуть відрізнятися за інтенсивністю та частотою, але всі вони пов’язані з тимчасовим звуженням бронхів і порушенням нормального дихання. Найхарактернішими симптомами є такі:

• задишка;
• напади кашлю;
• свистячі хрипи під час дихання;
• відчуття стиснення у грудній клітці.

Вони можуть виникати періодично, посилюватися вночі або після контакту з тригерами.

Як діагностують бронхіальну астму

Діагностика бронхіальної астми ґрунтується не лише на скаргах пацієнта, а й на об’єктивній оцінці роботи легень. Одним із «золотих стандартів» діагностики є спірографія (або спірометрія) — дослідження функції зовнішнього дихання. Воно допомагає виявити бронхіальну обструкцію та оцінити, наскільки вона є зворотною.

Під час обстеження спочатку проводять звичайну спірографію, після чого пацієнт отримує бронхолітик короткої дії. Через 10–15 хвилин дослідження повторюють. Якщо показники функції дихання покращуються, це свідчить про наявність зворотної бронхіальної обструкції, характерної для бронхіальної астми.

Проте нормальні результати спірографії не завжди виключають захворювання. Остаточний висновок роблять лише після оцінки клінічних проявів, анамнезу та результатів усіх обстежень. Саме тому правильно інтерпретувати спірографію та зіставити її з симптомами може лише досвідчений лікар-пульмонолог.

Спірографія при астмі

Спірографія є одним із найважливіших досліджень для діагностики та контролю бронхіальної астми. Вона дозволяє оцінити функцію зовнішнього дихання, визначити, наскільки добре працюють легені, та виявити звуження бронхів навіть тоді, коли людина не відчуває виражених симптомів. Спірографія допомагає підтвердити діагноз та оцінити ефективність лікування і перебіг захворювання в динаміці.

Чому спірографія важлива навіть тоді, коли людина почувається добре

Буває так, що пацієнт не відчуває жодного дискомфорту у дихальних шляхах, але спірографія вже показує певні зміни. Саме тому це дослідження є об’єктивним методом контролю стану легень при хронічних захворюваннях дихальної системи.

Навіть якщо бронхіальна астма тривалий час не проявляється, це не означає, що захворювання зникло назавжди. Регулярний контроль дозволяє вчасно помітити зміни, навіть якщо людина суб’єктивно почувається добре. Інколи пацієнти приходять після року чи двох стабільного стану: під час огляду немає очевидних симптомів, але показники спірографії вже починають знижуватися. Якщо не реагувати на ці зміни, у будь-який момент може виникнути загострення або важкий напад. Саме тому пацієнтам із бронхіальною астмою важливо періодично проходити спірографію.

Лікування бронхіальної астми

Основне завдання лікування бронхіальної астми — забезпечити тривалий контроль захворювання та запобігти загостренням. При бронхіальній астмі важливу роль відіграє базисна терапія. На її тлі оцінюють, як змінюється функція дихання за допомогою спірографії. Якщо показники покращуються, це свідчить про правильний напрямок лікування.

До основних препаратів, які застосовують при захворюваннях із бронхіальною обструкцією, належать інгаляційні засоби. Це можуть бути інгаляційні гормональні препарати або комбіновані лікарські засоби. Важливо пам’ятати, що самостійно припиняти лікування не варто навіть у період ремісії.

Чи можна «перерости» астму

Інколи можна почути, що бронхіальну астму «переростають», особливо якщо захворювання було діагностовано в дитячому віці. Важливо розуміти: бронхіальна астма — це хронічне захворювання, і повністю зняти цей діагноз назавжди дуже складно.

Дійсно, у деяких людей симптоми можуть зникати на тривалий час, іноді на кілька років. Людина може почуватися здоровою, не мати нападів та навіть забути про захворювання. Але астма може повернутися через певні тригери — вірусні інфекції, стрес, алергени.

Бувають дорослі пацієнти, яким ще в дитинстві встановили діагноз «бронхіальна астма». Вони могли не мати проявів протягом 10–15 років, але згодом знову з’являлися характерні симптоми.

Коли потрібно звернутися до лікаря

Звернутися до лікаря варто у випадку появи симптомів, які можуть свідчити про порушення роботи дихальної системи. Одним із перших сигналів може бути тривалий кашель.

Також не варто ігнорувати відчуття дискомфорту або стискання у грудній клітці, задишку, яка виникає під час фізичного навантаження або навіть у стані спокою, а також нічні симптоми, що заважають повноцінному відпочинку.

Як тримати астму під контролем

Контроль бронхіальної астми — це не лише відсутність нападів, а постійне спостереження за станом дихальної системи та своєчасна корекція лікування. Важливо дотримуватися призначеної базисної терапії та регулярно оцінювати функцію легень за допомогою спірографії. Навіть у період ремісії пацієнтам варто залишатися на зв’язку з лікарем. Якщо стан стабільний, достатньо проходити контроль приблизно раз на пів року: розповісти про самопочуття, пройти необхідні обстеження та переконатися, що показники дихання залишаються в нормі.