Найчастіше фронтит виникає під час гострої вірусної інфекції, яка вражає всі пазухи носа (гайморову, решітчасту, клиноподібну, лобову) і минає, коли імунна система людини долає вірус. Але в окремих випадках це захворювання (наприклад, коли ізольований фронтит несподівано з’явився з одного боку вперше) потребує ретельного обстеження і зваженого підходу до підбору терапії — медикаментозної, що передує операції, або одразу хірургічного лікування. Варто одразу зазначити, що в Інституті VIRTUS хірургія пазух носа, включно з лобовою, проводиться ендоскопічно, без зовнішніх розрізів, і пацієнт перебуває у клініці не довше, ніж один день.
Показання і протипоказання до лікування фронтиту
Сам пацієнт може розпізнати фронтит за характерним симптомом: розпираючим болем в області лоба, що подеколи відлунює в око. У такому разі варто звернутися до отоларинголога, який призначить лікування: антибіотики, кортикостероїди, процедури з промивання носа. Якщо після терапії пацієнту стало краще, але на тлі чергових застуд фронтит щоразу повертається, то це привід звернутися до ЛОР-хірурга — спеціаліста, який займається не тільки медикаментозним, а й хірургічним лікуванням. Фронтит без нежитю є навіть більш небезпечним, адже вказує на закорковування пазухи, внаслідок чого слиз не має виходу. Якщо підсумувати, показаннями для хірургічного лікування запалення лобових пазух є:
- хронічний фронтит: запальний процес рецидивує за кожної застуди або триває довше трьох місяців;
- неефективність медикаментозної терапії;
- фронтит з ускладненнями, коли є небезпека потрапляння гною в очницю чи кору головного мозку;
- новоутворення в лобовій пазусі (остеома, поліп тощо).
Ендоскопічна фронтотомія (операція на лобовій пазусі) проводиться під загальною анестезією, відповідно протипоказання до операції — загальнохірургічні: стан після інсульту та інфаркту, патології згортання крові, гострий запальний процес.
Підготовка до лікування фронтиту
Хірургія лобових пазух достатньо складна і потребує професіоналізму та значного досвіду: лікарю треба розібратися, чому в саме цій окремій лобовій пазусі запальний процес регулярно повторюється, рецидивує або взагалі не минає. Будь-яка пазуха, зокрема лобова, подібна на пляшку з горлечком. Найчастіше проблема полягає в тому, що або в самій «пляшці»-пазусі залишається вогнище запалення (наприклад, грибкове тіло), або щось викликає перекривання природного співустя, тобто горлечка. Тому після огляду ЛОР-хірурга пацієнт направляється на КТ, що допомагає визначити причину хронічної рецидивуючої форми синуситу. Результати обстеження можуть виявити різні проблеми — від специфічної будови решітчастого лабіринту до остеоми чи іншого новоутворення в лобній пазусі. Після того ЛОР-хірург обговорює з пацієнтом варіанти подальшого лікування.
При гострому фронтиті, що виникнув вперше, може утворитися дегісценція — отвір у кістці орбіти або задньої стінки пазухи, що відділяє її від оболонки головного мозку. У цьому разі є ризик витоку гною в очницю або мозок, і потрібне термінове хірургічне лікування фронтиту.
Для того, щоб уникнути ускладнень з боку інших органів і систем, пацієнт відвідує терапевта і слідує його рекомендаціям, а потім — анестезіолога, який аналізує результати досліджень (ЕКГ, ФГ, аналізи крові і сечі, аналіз на ВІЛ і гепатит) і дає дозвіл на операцію.
Результат лікування фронтиту
В результаті хірургічного лікування фронтиту запалення лобової пазухи зазвичай минає, а ризик повторних епізодів фронтиту суттєво знижується. В рідкісних випадках може розвинутися стеноз (стійке звуження просвіту лобової пазухи або будь-якої іншої порожнистої анатомічної структури) — саме для того, щоб цьому запобігти, ЛОР-хірург і встановлює силіконовий стент. Втім, у разі виникнення цього ускладнення після фронтотомії, проведеної в іншому закладі, ЛОР-хірург Інституту VIRUS може провести повторну операцію для роздренування лобової пазухи. Важливо розуміти: фронтит не є вироком, його можна позбутися.
Що буде, якщо не лікувати фронтит
Навіть якщо фронтит протікає без ускладнень (наприклад, гнійної флегмони), постійний розпираючий головний біль значно знижує якість життя, настрій і працездатність. Окрім того, без належного лікування захворювання може перейти в хронічну форму.