Як все влаштовано?
Пазухи зменшують вагу черепа, зігрівають повітря, що вдихається і виконують функцію резонаторів, тобто надають унікальний тембр голосу.
Існує 4 види придаткових пазух носа:
- гайморові (верхньощелепні);
- лобові (розміщені у лобовій кістці);
- решітчасті (розміщені в решітчастій кістці);
- пазуха клиноподібної кістки.
Всередині придаткові пазухи вкриті слизовою оболонкою. Вона являє собою бар’єр, що перешкоджає проникненню інфекції в органи дихання. У слизі, що виробляється слизовою оболонкою, містяться особливі речовини, нейтралізуючі хвороботворні мікроорганізми (віруси, бактерії, грибки). Слиз утворюється безперервно, тому його надлишок виводиться з пазух в порожнину носа через співустя.
При респіраторній інфекції кількість виділяємого слизу значно збільшується, і якщо розмір співустя гайморової або іншої пазухи виявиться надто маленьким, то відтік слизу буде утруднений, і з часом він наповнить всю порожнину. У слизові швидко розмножуються бактерії, тому його накопичення може призвести до розвитку запального процесу і утворення гною у одній або кількох пазухах.
Застій гною при гаймориті здатен призвести до поширення інфекції і розвитку отиту, менінгіту та інших ускладнень, тому розпочинати лікування хвороб носа у отоларинголога потрібно якомога швидше. Намагання позбавитись від мокротиння в носі народними засобами можуть зашкодити здоров’ю.
Види запальних захворювань придаткових пазух носа, в залежності від місця розміщення вогнища запалення:
Гайморит у новонароджених і дітей до 3-4 років не розвивається, так як придаткові пазухи у них ще не сформовані. У цьому віці діагностують гнійний риніт (нежить).
Покази і протипоказання до лікування придаткових пазух носа
Показами до лікування запалення придаткових пазух носа є наявність наступних симптомів:
- тиснучий біль в ділянці лоба (при збільшених лобних пазухах) або під очима, що посилюється при нахилі голови вперед;
- наявність болючого ущільнення над бровою;
- прищі біля носа;
- червоні судини біля носа;
- закладеність носа (довше 5-8 днів);
- печіння в носі без нежитю;
- підвищення температури тіла до 37-38 °С;
- неприємний запах з носа.
Протипоказання до лікування запалення носових пазух:
- гіпертонічна хвороба серця;
- патології системи згортання крові.
Підготовка до лікування захворювань придаткових пазух носа
Першим етапом підготовки до лікування захворювань придаткових пазух носа є консультація з отоларингологом. Потім пацієнт проходить діагностику:
- ендоскопічне обстеження порожнини носа (проводиться в кабінеті отоларинголога). Під час діагностичної процедури лікар може роздивитись порожнину носа під багаторазовим оптичним збільшенням;
- комп’ютерну томографію придаткових пазух носа. Обстеження дозволяє побачити порожнину і вивідний шлях пазухи.
Видео-отзыв пациента о ЛОР-врачах Института VIRTUS
Результат лікування захворювань придаткових пазух носа
Результатом хірургічного лікування запальних захворювань придаткових пазух носа є видалення гнійного вмісту пазухи, відновлення її дренажу і вентиляції за рахунок розширення співустя. Ендоскопічна гайморотомія дозволяє пацієнту позбавитись від запаху гною в носі і відновити повноцінне дихання.
Реабілітація після лікування захворювань придаткових пазух носа
Період відновлення після хірургічного лікування запалення придаткових пазух носа переноситься пацієнтом легко. Больові відчуття відсутні або виражені слабко, а невеликий дискомфорт у вигляді закладеності носа триває до 14 днів.
Упродовж 21 дня після операції заборонені фізичні навантаження, авіаперельоти, відвідування сауни, лазні, басейну. Один раз у 6 місяців пацієнту необхідно проходити обов’язковий контрольний огляд у свого лікуючого лікаря.
Що буде, якщо не лікувати запальні захворювання придаткових пазух носа
Якщо не лікувати гострий запальний процес придаткових пазух носа, він може перейти в хронічну форму, що потребуватиме хірургічного втручання. Запущений запальний процес у пазухах носа призводить до головного болю, хронічної втоми, постійної закладеності носа. Поширення інфекції може призвести до розвитку запальних процесів очей і зубів верхньої щелепи. У людини може розпухнути половина обличчя.
