Лікування запальних захворювань придаткових пазух носа

Придатковими пазухами носа називають пустоти в черепі, сполучені з порожниною носа через невеликі отвори (співустя).

Послуга доступна у філіях:

Одеса, Суднобудівна, 1Б
Одеса, Буніна, 10
Київ, Костянтинівська, 57

Опис Діагностика і лікування Лікарі Вартість

Як все влаштовано?

Пазухи зменшують вагу черепа, зігрівають повітря, що вдихається і виконують функцію резонаторів, тобто надають унікальний тембр голосу.

Існує 4 види придаткових пазух носа:

гайморові (верхньощелепні);
лобові (розміщені у лобовій кістці);
решітчасті (розміщені в решітчастій кістці);
пазуха клиноподібної кістки.

Всередині придаткові пазухи вкриті слизовою оболонкою. Вона являє собою бар’єр, що перешкоджає проникненню інфекції в органи дихання. У слизі, що виробляється слизовою оболонкою, містяться особливі речовини, нейтралізуючі хвороботворні мікроорганізми (віруси, бактерії, грибки). Слиз утворюється безперервно, тому його надлишок виводиться з пазух в порожнину носа через співустя.

При респіраторній інфекції кількість виділяємого слизу значно збільшується, і якщо розмір співустя гайморової або іншої пазухи виявиться надто маленьким, то відтік слизу буде утруднений, і з часом він наповнить всю порожнину. У слизові швидко розмножуються бактерії, тому його накопичення може призвести до розвитку запального процесу і утворення гною у одній або кількох пазухах.

Застій гною при гаймориті здатен призвести до поширення інфекції і розвитку отиту, менінгіту та інших ускладнень, тому розпочинати лікування хвороб носа у отоларинголога потрібно якомога швидше. Намагання позбавитись від мокротиння в носі народними засобами можуть зашкодити здоров’ю.

Види запальних захворювань придаткових пазух носа, в залежності від місця розміщення вогнища запалення:

гайморит (гайморові пазухи);
фронтит (лобові пазухи);
етмоїдит (решітчасті пазухи);
сфеноїдит (клиноподібна пазуха).

Гайморит у новонароджених і дітей до 3-4 років не розвивається, так як придаткові пазухи у них ще не сформовані. У цьому віці діагностують гнійний риніт (нежить).

Покази і протипоказання до лікування придаткових пазух носа

Показами до лікування запалення придаткових пазух носа є наявність наступних симптомів:

тиснучий біль в ділянці лоба (при збільшених лобних пазухах) або під очима, що посилюється при нахилі голови вперед;
наявність болючого ущільнення над бровою;
прищі біля носа;
червоні судини біля носа;
закладеність носа (довше 5-8 днів);
печіння в носі без нежитю;
підвищення температури тіла до 37-38 °С;
неприємний запах з носа.

Протипоказання до лікування запалення носових пазух:

гіпертонічна хвороба серця;
патології системи згортання крові.

Підготовка до лікування захворювань придаткових пазух носа

Першим етапом підготовки до лікування захворювань придаткових пазух носа є консультація з отоларингологом. Потім пацієнт проходить діагностику:

ендоскопічне обстеження порожнини носа (проводиться в кабінеті отоларинголога). Під час діагностичної процедури лікар може роздивитись порожнину носа під багаторазовим оптичним збільшенням;
комп’ютерну томографію придаткових пазух носа. Обстеження дозволяє побачити порожнину і вивідний шлях пазухи.

Видео-отзыв пациента о ЛОР-врачах Института VIRTUS

Результат лікування захворювань придаткових пазух носа

Результатом хірургічного лікування запальних захворювань придаткових пазух носа є видалення гнійного вмісту пазухи, відновлення її дренажу і вентиляції за рахунок розширення співустя. Ендоскопічна гайморотомія дозволяє пацієнту позбавитись від запаху гною в носі і відновити повноцінне дихання.

Реабілітація після лікування захворювань придаткових пазух носа

Період відновлення після хірургічного лікування запалення придаткових пазух носа переноситься пацієнтом легко. Больові відчуття відсутні або виражені слабко, а невеликий дискомфорт у вигляді закладеності носа триває до 14 днів.

Упродовж 21 дня після операції заборонені фізичні навантаження, авіаперельоти, відвідування сауни, лазні, басейну. Один раз у 6 місяців пацієнту необхідно проходити обов’язковий контрольний огляд у свого лікуючого лікаря.

Що буде, якщо не лікувати запальні захворювання придаткових пазух носа

Якщо не лікувати гострий запальний процес придаткових пазух носа, він може перейти в хронічну форму, що потребуватиме хірургічного втручання. Запущений запальний процес у пазухах носа призводить до головного болю, хронічної втоми, постійної закладеності носа. Поширення інфекції може призвести до розвитку запальних процесів очей і зубів верхньої щелепи. У людини може розпухнути половина обличчя.

Підготовка до лікування захворювань придаткових пазух носа

ендоскопічне обстеження порожнини носа (проводиться в кабінеті отоларинголога). Під час діагностичної процедури лікар може роздивитись порожнину носа під багаторазовим оптичним збільшенням;
комп’ютерну томографію придаткових пазух носа. Обстеження дозволяє побачити порожнину і вивідний шлях пазухи.

Етапи лікування захворювань придаткових пазух носа

Тактика лікування запальних захворювань пазух носа залежить від:

стану здоров’я пацієнта;
особливостей перебігу захворювання;
ступеня чутливості патогенних мікроорганізмів до медикаментозної терапії.

Якщо медикаментозна терапія захворювань придаткових пазух носа неефективна, рекомендоване оперативне втручання. Суть операції при гаймориті полягає в розширенні співусть гайморових пазух. У результаті хірургічного втручання вдається нормалізувати відтік слизу і очистити гайморові пазухи. При наявності кісти в гайморовій пазусі або інших сторонніх тіл (поліпів, залишків пломбувального матеріалу зубів, грибка) проводиться їх видалення.

У Клініці VIRTUS для хірургічного лікування запальних захворювань придаткових пазух носа застосовуються малоінвазивні ендоскопічні методики. Доступ до пазухи носа здійснюється через носовий хід і сполучене з нею природнє співустя. Під час звичайного хірургічного втручання з приводу лікування гаймориту виконують трепанацію верхньої щелепи, яка передбачає створення отвору в кістці для доступу до гайморової пазухи. Ендоскопічна операція переноситься пацієнтом легко і не потребує тривалого перебування в стаціонарі. Синці, набряки і хворобливі відчуття після малоінвазивного втручання практично відсутні.