Часто атрофічний риніт є ускладненням після невдало проведеної конхотомії чи вазотомії (хірургічної операції для зняття застою в судинах нижніх носових раковин), при якому хірург видалив у пацієнта забагато кавернозної тканини.
Показання і протипоказання до лікування синдрому порожнього носу.
Якщо раніше вважалося, що носова перегородка має бути тонка і рівна і чим менше структур містить ніс, тим більше заходить повітря, то наразі доведено, що не можна прибирати всі структури носової порожнини, бо вони призначені для того, щоб очищене і зволожене повітря надходило далі у дихальні шляхи. Без цього пацієнти страждають: їм боляче дихати, в ніздрях сухо, є враження, що взагалі немає слизу чи відчувається постійна печія. Це не тільки фізична, а й психологічна проблема, яка роками мучить пацієнта, і тим гірше, що наразі ми не маємо рішення, як позбутися атрофічного риніту раз і назавжди.
Всі ці скарги є показанням звернутися до отоларинголога. Під час ендоскопічного огляду лікар пересвідчується, що пацієнтові бракує структур порожнини носа: нижні носові раковини взагалі відсутні, середні намагаються компенсувати функції нижніх за рахунок збільшення, щоб утеплити та зволожити повітря. Хоча ніс пацієнта ззовні нічим не відрізняється від будь-якого іншого, зсередини він не виглядає здоровим.
Щодо протипоказань, то оскільки атрофічний риніт є наслідком невдалої операції, пацієнт, що звертається до лікаря, як правило, вже пересвідчився, що не має гепатиту B і C, ВІЛ чи патологій згортання крові. Онкологія теж не є протипоказанням до лікування синдрому порожнього носу, адже стволові клітини при цьому не використовуються.
Результат лікування синдрому порожнього носа
Результатом лікування атрофічного риніту є покращення стану пацієнта. Попри те, що повністю позбутися хвороби неможливо, всі наші пацієнти відзначають полегшення болю у носі при вдиханні, зменшення пересушеності слизової носа, зникнення скоринок, появу відчуття, що слизова почала зволожуватися.
Реабілітація після лікування синдрому порожнього носа
Оскільки у випадку лікування синдрому порожнього носа не йдеться про операцію, а лише про використання крапель та спреїв для носа (зволожуючих або з АМК), жодна реабілітація пацієнтам не потрібна.
Проте, дисертація нашого отоларинголога, ЛОР-хірурга Олександри Цепколенко присвячена використанню аутомезоконцентрату тромбоцитів у післяопераційному періоді після проведення септопластики чи конхотомії (внаслідок якої й може виникнути ускладнення у вигляді атрофічного риніту). У пацієнтів, які отримали краплі з АМК, після зняття сплинтів слизова відновлювалася на 10 днів швидше, ніж у тих, хто використовував стандартну мазь з вітамінами А і Е. Тож клітинна терапія є перспективним напрямком також у ЛОР-хірургії.
Що буде, якщо не лікувати синдром порожнього носу
Якщо не лікувати синдром порожнього носу, стан пацієнта погіршуватиметься так, що йому невдовзі може знадобитись вже психіатрична допомога. Він страждатиме від болю у порожнині носа, обличчі, трійчатому нерві тощо, не зможе виходити з дому, коли на вулиці мінусова температура, через сильний біль при диханні, а якщо має алергію, то не відчуватиме покращення і влітку. Тому раз на півроку слід поновлювати терапію.
